Суди розглядали справу за позовом особи до прокуратури, Державної казначейської служби України про відшкодування майнової шкоди та 1 000 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України.
Позивач зазначала, що у 2006 році прокуратура стосовно неї порушила кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 368 КК України та її було відсторонено від займаної посади.
У 2014 році вироком суду позивача визнано невинуватою у пред'явленому обвинуваченні та виправдано за відсутністю в діяннях складу злочину.
Позивач посилалась на те, що справу неодноразово направляли на додаткове розслідування, слідчі дії проводились з грубим порушенням законодавства, внаслідок чого позивач протягом восьми років знаходилась у напруженому психологічному стані.
Позивач вказувала на те, що переживала за своє життя та життя своєї малолітньої доньки. Близьке оточення доньки знало, що її матір звинувачують у вчиненні злочину, а дитина від цього страждала. Внаслідок переживань позивач неодноразово потрапляла до лікарні з підвищеним тиском, що загрожувало її здоров'ю. У зв'язку з відстороненням від займаної посади вона втратила єдиний заробіток і була вимушена докладати додаткових зусиль для організації свого життя.
Суд першої інстанції частково задовольнив позов та стягнув з Державної казначейської служби України на користь позивача у рахунок відшкодування моральної шкоди 141 934 грн.
Апеляційний суд рішення суду першої інстанції змінив та стягнув 500 тис. грн на відшкодування моральної шкоди.
Прокурор звернувся з касаційною скаргою на рішення апеляційного суду та зазначав про те, що розмір моральної шкоди не повинен призводити до збагачення потерпілої особи, його слід визначати у розмірі, співмірному з мінімальною заробітною платою, визначеною законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом на момент відшкодування.
ВС погодився з рішенням апеляційного суду.
ВС зазначив, що відповідно до Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках постановлення виправдувального вироку суду.
Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (частини п'ята, шоста статті 4 Закону).
КЦС ВС відхилив доводи прокурора та звернув увагу на те, що позивач тривалий час була відсторонена від роботи без збереження заробітної плати, позбавлена засобів для існування та утримання своєї малолітньої дитини, змушена була докладати додаткових зусиль для організації свого життя, підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину та відновлення ділової репутації (постанова від 28.03.2018 у справі № 757/32334/15-ц).
_03_03.png)
