Судами розглядався спір про стягнення заборгованості по виплаті заробітної плати та середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні. Особа посилався на те, що фактичний розрахунок із ним проведений не був, а тому згідно зі статтею 117 КЗпП України підприємство повинно виплатити йому середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Позивач зазначав, що оскільки він працював на підприємстві у два періоди (з 1 липня 2015 року по 30 вересня 2015 року та з 1 жовтня 2015 року по 5 жовтня 2015 року), за кожним з яких за відповідачем рахується заборгованість по заробітній платі, то розмір середнього заробітку також повинен розраховуватися за два періоди.
Так, особу було прийнято на роботу на посаду провідного інженера з охорони праці. 30.09.2015 звільнено у зв'язку із закінченням строку дії договору та не виплачена заробітна плата. 01.10.2015 позивача прийнято на посаду провідного інженера з охорони праці та 05.10.2015 року звільнено за угодою сторін на підставі п.1 ст.36 КЗпП України та не виплачена заробітна плата.
Заперечуючи частково проти позову, відповідач вважав, що позивач помилково розраховує суму компенсації за непроведений вчасно розрахунок по двох періодах.
Суд першої інстанції не погодився із розрахунками позивача. Суд послався на те, що відповідно до статті 39-1 КЗпП України, якщо після закінчення строку трудового договору (пункти 2 і 3 статті 23) трудові відносини фактично тривають і жодна із сторін не вимагає їх припинення, дія цього договору вважається продовженою на невизначений строк. Трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
Суд дійшов висновку, що до безперервного періоду роботи особи на посаді провідного інженера з охорони праці відноситься період роботи з 01.07.2015 року по 05.10.2015 року.
Суд апеляційної інстанції визнав такий висновок суду першої інстанції правильним та також зазначив про те, що здійснений позивачем розрахунок середнього заробітку за два періоди роботи є подвійним стягненням, яке неспівмірне з трудовими правами працівника. А днем проведення повного розрахунку при звільненні позивача є саме 05 жовтня 2015 року.
КЦС ВС визнав висновки судів передчасними, скасував судові рішення та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Суд зазначив, що частиною другою статті 23 КЗпП України передбачено, що строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Згідно з частиною другою статті 39-1 КЗпП України трудові догори, що були переукладені один чи декілька разів, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 23, вважаються такими, що укладені на невизначений строк.
ВС звернув увагу, що особу було звільнено 30 вересня 2015 року саме у зв'язку із закінченням строку дії строкового трудового договору, про що було внесено запис до його трудової книжки. А 1 жовтня 2015 року позивача було прийнято на посаду провідного інженера з охорони праці та 5 жовтня 2015 року звільнено за угодою сторін.
ВС роз’яснив, що для визначення трудових правовідносин сторін як таких, що укладені на невизначений строк, а це потягне за собою порядок обчислення стягнутих згідно зі статтею 117 КЗпП України сум, суду слід з'ясувати, як саме оформлялися трудові відносини між сторонами, а саме: чи тривали фактичні трудові відносини, чи жодна із сторін не вимагала їх припинення, чи було переукладено договори, чи укладалися незалежно один від одного і, як наслідок, саме так відбулась процедура звільнення позивача з роботи.
ВС вказав, що в залежності від встановлених фактичних обставин, у тому числі у разі доведення укладання двох окремих договорів, суду слід з'ясувати заборгованість по заробітній платі по кожному трудовому договору і вірно застосувати розрахунки середнього заробітку згідно Порядку обчисленні середньої заробітної плати, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 (постанова від 04.04. 2018 у справі № 147/388/17-ц).
_03_03.png)
