21 жовтня 2019 року Теплоларським міським судом Одеської області засуджено громадянина Ч., неповнолітніх К., С. та К. обвинувачених у вчинені злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України «Грабіж».
Судом встановлено, що 22 березня 2019 р. близько 16 години Ч., перебуваючи разом з неповнолітніми: К., С. та К., на березі водосховища біля м. Теплодара Одеської області, за попередньою змовою між собою про відкрите протиправне заволодіння чужим майном, із застосуванням насильства, яке не є небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, шляхом нанесення ударів кулаками рук у обличчя та інші частини тіла неповнолітнього потерпілого З., усвідомлюючи, що потерпілий розуміє протиправний характер їхніх дій, відкрито заволоділи його мобільним телефоном марки «Хіаомі редмі 3» вартістю 2400 грн. та грошима у сумі 17 грн., які належали неповнолітньому потерпілому З., чим заподіяли останньому матеріальну шкоду на загальна суму 2417 грн.
В судовому засіданні обвинувачений Ч. свою вину у вчиненні вказаного злочину за вищенаведених обставин, визнав повністю, підтвердивши факти, викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро розкаявся, показавши, що вони всі четверо збиралися їхати на автомобілі, яким він керував, додому після риболовлі на березі водосховищя біля м. Теплодара, коли на мопеді під’їхав потерпілий, ставши недалеко від них, ловити рибу. В цей момент у них усіх виник умисел відібрати у потерпілого мобільний телефон аби продати та заробити грошей. З цією метою обвинувачені С. та К. підійшли до потерпілого З., вдаривши його декілька разів руками в область обличчя, а невдовзі підійшов і обвинувачений К., який його також штовхнув аби той впав, після чого відібрали у нього мобільний телефон та гроші, які були при ньому, він при цьому знаходився коло свого автомобіля. Повертаючись до його автомобіля, обвинувачений К. проколов заднє колесо мопеду потерпілого аби той не міг їх наздогнати. Вони поїхали у м. Біляївку аби продати телефон, де коло магазина їх затримали працівники поліції.
В судовому засіданні неповнолітній обвинувачений К. свою вину у вчиненні вказаного злочину за вищенаведених обставин визнав повністю, підтвердивши факти, викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро розкаявся, давши аналогічні покази та, підтвердивши покази обвинуваченого Ч.
В судовому засіданні неповнолітній обвинувачений С. свою вину у вчиненні вказаного злочину за вищенаведених обставин також визнав повністю, підтвердивши факти, викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро розкаявся, підтвердивши покази обвинувачених Ч. та К.
В судовому засіданні неповнолітній обвинувачений К. свою вину у вчиненні вказаного злочину за вищенаведених обставин також визнав повністю, підтвердивши факти, викладені в обвинувальному акті. У скоєному щиро розкаявся, підтвердивши покази обвинувачених Ч. та К.
Таким чином, суд прийшов до висновку, що вина обвинуваченого Ч., неповнолітніх обвинувачених К., С., К. у вчинені інкримінованого їм діяння є доведеною в повному обсязі, та кваліфікує їх дії за ч.2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, за попередньою змовою групою осіб.
Обставинами, які пом’якшували покарання чотирьом обвинуваченим відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, а також обвинуваченим К., С, К. – вчинення злочину неповнолітнім.
Обставин, які обтяжували покарання обвинуваченим, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання обвинуваченим суд враховував характер та ступінь тяжкості вчиненого ними злочину, їх осіб, те, що вони раніше не судимі, за місцем проживання характеризуються позитивно, а також обставину, яка пом’якшує покарання, а також досудову доповідь, складену Біляївським міськрайонним відділом з питань пробації. З даної доповіді вбачалось, що з врахуванням інформації, що характеризує особистості обвинувачених, їх спосіб життя, історію правопорушень, а також середню ймовірність вчинення повторного правопорушення, зазначений орган з питань пробації вважав, що виправлення обвинуваченим можливе без позбавлення волі або обмеження волі на певний строк; на думку органу пробації виконання покарання у громаді можливо за умови здійснення з боку органу пробації інтенсивного нагляду та застосування соціально-виховних заходів, що необхідні для виправлення та запобігання вчиненню повторних кримінальних правопорушень: робота над усвідомленням наслідків своїх дій, а також проходження пробаційної програми: «Подолання агресивної поведінки».
Суддя Теплодарського міського суду Одеської оголосила вирок, яким Ч. визнано винним у вчинені злочину передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначила йому покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі статті 75 КК України Ч. звільнено від відбування призначеного покарання з іспитовим строком 2 роки.
Неповнолітніх К., С., К., визнано винуватими у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України, та призначено їм покарання у виді 4 років позбавлення волі.
На підставі ст.ст. 75, 104 КК України звільнено К., С., К. від відбування призначеного покарання з іспитовим строком на 2 роки.
Відповідно до ст. 76 КК України покладено на Ч., К., С., К, обов’язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання; виконувати заходи, передбачені пробаційною програмою: «Подолання агресивної поведінки».
Вирішено долю речових доказів.
Також, Ч., К., С., К., солідарно присуджено сплатити в дохід держави судові витрати за проведення експертизи в сумі 2355 грн.
Вирок не набрав законної сили та сторонам роз’яснено право на його оскарження.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії вироку.
_03_03.png)
