Суди розглядали справу за позовом про визнання недійсними електронних торгів, протоколу проведення торгів, акту про реалізацію нерухомого майна, свідоцтва про право власності на майно.
Позивач вказувала на те, що вона є співвласницею квартири, в якій тривалий час проживає разом зі своїм чоловіком, а іншого житла вона не має.
На виконанні у відділі ДВС перебувало зведене виконавче провадження, до складу якого входило 10 виконавчих документів про стягнення з боржника грошових коштів. Відділом ДВС в рахунок погашення заборгованості в сумі за зведеним виконавчим провадженням було реалізовано з електронних торгів трикімнатну квартиру.
Позивач вказувала на те, що продаж спірної квартири було здійснено без попереднього визначення частки боржника та виділення її в натурі, а також без її відома і згоди як співвласника та просила суд визнати торги недійсними.
Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Суд встановив, що позивачу – дружині боржника було достовірно відомо про складення акту опису і арешту спірної квартири. Проте з моменту складення акту опису та арешту майна позивач не заявляла вимог щодо своїх прав на вказану квартиру, не повідомила державного виконавця про те, що квартира є спільним майном подружжя, та не вимагала виключення з-під арешту відповідної частки нерухомого майна.
З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку про відсутність у державного виконавця підстав вважати вказану квартиру спільним майном та ініціювати виділ певних часток. Крім того, суд не встановив порушення прав позивача внаслідок проведення прилюдних торгів з реалізації квартири.
Апеляційний суд задовольнив позовні вимоги про визнання недійсними електронних торгів.
Судом встановлено, що позивач та боржник перебувають у зареєстрованому шлюбі. В період шлюбу на підставі договору купівлі-продажу була придбана квартира, право власності на яку було зареєстровано за боржником. А законом презюмується, що дана квартира належить позивачу та боржнику на праві спільної сумісної власності, а виходячи зі змісту ч.1 ст. 70 СК України їх частки є рівними.
Апеляційний суд дійшов висновку, що державний виконавець перед вирішенням питання про звернення стягнення на нерухоме майно боржника повинен з'ясовувати питання чи не володіє він даним нерухомим майном спільно з іншими особами, після чого вирішувати питання про визначення частки майна боржника у майні, яким він володіє спільно з іншими особами
Суд апеляційної інстанції звернув увагу на те, що державний виконавець тільки пересвідчився в тому, що квартира зареєстрована на ім'я боржника і не з'ясував його сімейний стан та не встановив чи не придбана квартира в період шлюбу, чи має боржник неповнолітніх дітей та чи мають вони право на користування нерухомими майном.
Суд також зазначив, що реалізації на електронних торгах підлягала частка боржника в спірній квартирі, а не вся спірна квартира, яка належить подружжю на праві спільної сумісної власності. Однак частка боржника в спірній квартирі не була виділена в натурі, тобто не набула статусу самостійного об'єкта нерухомості в передбаченому законом порядку, тому не могла бути реалізована з електронних торгів.
Рішення апеляційного суду без змін залишив і ВССУ. Суд погодився з висновком апеляційної інстанції, що відчуження належної позивачу частки у квартирі на електронних торгах без її згоди є порушенням права останньої як співвласника вказаного майна.
А доводи касаційних скарг щодо того, що позивач не повідомила державного виконавця про своє право на частку у спірній квартирі – ВССУ відхилив, оскільки в силу вимог ч. 6 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, законодавець наділяє правом звернутися до суду із поданням для визначення частки боржника у спільному майні безпосередньо самого державного виконавця, яке останнім не було реалізовано у встановленому законом порядку, а державний виконавець обмежився лише констатацією того факту, що спірна квартира зареєстрована на боржника (ухвала від 29.11.2017 у справі № 489/4802/15-ц).
_03_03.png)
