До ВСУ з заявою про перегляд судових рішень звернувся страховик, який виплатив особі страхове відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу у ДТП.
Відповідно до обставин справи особа, що постраждала у ДТП, звернулась до Приватного акціонерного товариства з заявою про виплату страхового відшкодування шкоди, завданої в результаті пошкодження транспортного засобу під час ДТП, з вини водія, цивільно-правова відповідальність якого застрахована у ПрАТ.
Позивач здійснив переказ грошових коштів на ремонт транспортного засобу відповідача. Втім постановою суду провадження у справі про притягнення до адміністративної відповідальності водія було закрито у зв’язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.
Посилаючись на зазначене, позивач вважав, що страхове відшкодування відповідачу було сплачено безпідставно, а тому кошти підлягають поверненню на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд та ВССУ, відмовив у задоволенні позову, оскільки спірні правовідносини врегульовані Полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та мають договірний характер, що виключає можливість застосування статті 1212 ЦК України.
Страховик, посилаючись на наявність рішення ВССУ, в якому інакше застосовано норми матеріального права, звернувся до Верховного Суду України.
Так, у наданому ПрАТ для порівняння рішенні ВССУ дійшов висновку про те, що особа зобов’язана повернути грошові кошти страховій компанії, якщо підстава, на якій кошти були набуті, відпала у зв’язку із ухваленням судового рішення про закриття провадження у справі про притягнення водія до адміністративної відповідальності за статтею 124 КпАП України за відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення.
ВСУ частково задовольнив заяву Приватного акціонерного товариства, скасував судові рішення, а справу передав на новий розгляд до суду першої інстанції.
ВСУ зазначив, що відмовляючи в задоволенні позову, суд залишив поза увагою вимоги пункту 3 частини третьої статті 1212 ЦК України, відповідно до яких положення глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов’язанні.
Також суд належним чином не з’ясував, чи відбулась страхова подія, чи настав обов’язок страховика з виплати страхового відшкодування за полісом страхування.
У правовому висновку у постанові від 04.10.2017 у справі № 6-1216цс17 Верховний Суд України роз’яснив, що сутність зобов’язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи – набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї – якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі – потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.
ВСУ зауважив, що зобов’язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виникають також у зв’язку з договірними правовідносинами, що існували раніше, як результат їх трансформації.
_03_03.png)
