_03_03.png)
Доповідач звернув увагу на те, що наявна на сьогодні постанова пленуму Верховного Суду була прийнята ще у далекому 1976 році (вносились лише кілька змін), і, звичайно, наразі вона вже об’єктивно не може забезпечити суддів щодо вирішення багатьох спірних питань судової практики. Адже у 1996 році було прийнято Конституцію України, а з 1 січня 2004 року набрав чинності новий ЦК України, який розвив конституційні положення про захист права власності, втратив свою силу закон про власність, 4 листопада 2010 року в новій редакції прийнято закон про виконавче провадження, в який постійно вносяться зміни, і нещодавно набрав чинності новий КПК України, а багато питань переплітаються з ним.
Тому в напрацьованому проекті постанови, зауважив Дмитро Луспеник, роз’яснені положення, які судовою практикою по-різному застосовуються, є неоднозначними та по-різному тлумачаться у процесі правозастосування. При цьому надані судам роз’яснення базуються лише на матеріалах судової практики та судових рішеннях.
Так, у постанові пленуму судам роз’яснено такі питання: розмежовано способи судового захисту, а саме: хто і за яких передумов має право на звернення з позовом про зняття арешту з майна в позовному провадженні, а хто має право лише на оскарження дій державного виконавця чи іншої особи (слідчого) при накладенні арешту на майно; спірні питання, пов’язані із застосуванням норм Сімейного та Цивільного кодексів України щодо належності майна на праві спільної сумісної власності членів сім’ї та подружжю, яке виключається з опису, та розмір часток цього майна; висвітлено різницю між арештом майна та описом майна та інші спірні питання.
Після обговорення і врахування зауважень постанову «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» пленум ВССУ прийняв в цілому.
