Отримуйте інформацію лише з офіційних джерел
Єдиний Контакт-центр судової влади України 044 207-35-46
До такого висновку дійшов Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ по справі №6-21676 св 15 щодо стягнення неустойки.
Суд апеляційної інстанції, задовольняючи позов про звернення стягнення на предмет застави, виходив із того, що відповідачем розрахунок заборгованості за кредитом, наданий банком, не спростований, він є достовірним. Також апеляційний суд вважав, що розмір неустойки підлягає зменшенню, оскільки значно перевищує розмір заборгованості за кредитним договором.
ВССУ скасував рішення апеляційного суду та дійшов такого правового висновку.
Згідно з частиною 1 статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено.
договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Виходячи з аналізу частини 1 статей 546, 549 ЦК України, виконання зобов’язання забезпечується, зокрема, неустойкою, яка визначається як пеня і штраф, і є грошовою сумою або іншим майном, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення зобов’язання (пункт 3 частини 1 статті 611 ЦК України).
Апеляційний суд, зменшуючи розмір неустойки, не звернув увагу на те, що відповідач звернувся до суду не з заявою про зменшення розміру неустойки відповідно до вимог частини 3 статті 551 ЦК України, а із заявою про застосування спеціальної позовної давності.
При цьому згідно з вимогами частини 4 статті 10 ЦПК України апеляційний суд має право зменшити розмір неустойки (частина 3 статті 551 ЦК України), але лише після того, коли вона вірно, відповідно до вимог закону та умов договору, буде обчислена, що суд у порушення вимог статей 212-214, 316 ЦПК України не зробив.
Джерело: zib.com.ua