Якість судочинства, а відтак і авторитет усієї судової системи України, визначається правильним та однаковим застосуванням судами законодавства.
Конституція України визначає, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами; делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються.
Створення по-справжньому демократичної, соціальної, правової держави немислиме без укорінення справедливого правосуддя, основними конституційними засадами якого в Україні проголошено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальність сторін, підтримання державного обвинувачення в суді прокурором, забезпечення обвинуваченому права на захист, гласність судового розгляду, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду. Судова влада у країні реалізується шляхом здійснення правосуддя в рамках відповідних судових процедур Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції, які спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Однією з основних ознак правової держави є право на доступ до правосуддя та справедливий судовий розгляд. Судова система є основою правової держави, вона покликана захищати Конституцію, задекларовані в ній цінності. Саме суд урівноважує суспільство. Завданням судової гілки влади були і залишаються максимально надійний захист конституційних прав і свобод людини, а також законність та правопорядок у державі.
Судові органи вирішують завдання запобігання злочинам за допомогою різних засобів і методів. Профілактичний ефект діяльності суду пов’язаний з виконанням його основного завдання – здійсненням правосуддя. Шляхом винесення справедливого рішення суд забезпечує загальну та спеціальну превенцію, зокрема, робить свій внесок у запобігання вчинення злочинів, для чого важливе значення має правильне й однакове застосування кримінально-правових норм.
Незалежність судової гілки влади є передумовою довіри людей до судової процедури, її авторитетності та ефективності, а самостійність прийняття судового рішення є суттю судової незалежності. Суддя не може підпорядковуватись жодній владі, крім закону, згідно з демократичними принципами, а також, крім власної совісті та почуття справедливості. Цілковито необхідними у його роботі є висококваліфікована та ефективна система судочинства і забезпечення незалежності суддів.
Судочинство – це комплексна система інститутів, стадій та проваджень, у яких процедури, процесуальні дії повинні вчинятися за чітко визначеною процесуальною формою і не мають суперечити одна одній. Все це разом узяте буде визначати певний уніфікований стандарт правосуддя. Таким чином, ідеальний процесуальний закон повинен визначатися певною системністю, узгодженістю, взаємопов’язаністю та уніфікованістю його норм як у самому кодексі, так і стосовно інших процесуальних законів.
На сьогодні, нагальною проблемою України, як правової держави, є проблеми реалізації принципу верховенства права в правотворчій та правозастосовній діяльності, а також визначення шляхів її вирішення. Верховенство права є необхідною умовою функціонування держави. Проте, щоб стати дієвим інструментом цей принцип повинен отримати більш чітке доктринальне і нормативне вираження. Необхідно враховувати досвід як вітчизняних, так і зарубіжних наукових досліджень, але розробити власну теорію, що буде відповідати українській культурно-правовій традиції. Окрім визначення поняття верховенства права, необхідно також знайти місце цьому принципу у системі інших правових основоположних засад, подолати всі потенційні суперечності.
Право на справедливий суд закріплено в п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, де вказано, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов’язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Судове рішення проголошується публічно, але преса і публіка можуть бути не допущені до залу засідань протягом усього судового розгляду або його частини в інтересах моралі, громадського порядку чи національної безпеки в демократичному суспільстві, якщо того вимагають інтереси неповнолітніх або захист приватного життя сторін, або – тією мірою, що визнана судом суворо необхідною, – коли за особливих обставин публічність розгляду може зашкодити інтересам правосуддя. Ця норма закріплює такі елементи права на справедливий суд, як: публічний судовий розгляд, розумність строків судового розгляду, незалежність та безсторонність суду, встановленого законом.
Розгляд справи у короткі строки свідчить про оптимальне використання судами ресурсів і досконалість судових процедур. Як свідчить практика Європейського суду з прав людини, при визнані розумності строку підлягають оцінці такі обставини, як загальна тривалість розгляду справи, складність справи, особиста поведінка учасників процесу.
Серед найбільш популярних методів, які застосовуються сьогодні різними державами для підвищення ефективності судових процедур є використання спрощених або скорочених процедур розгляду незначних або безспірних справ, або виключення взагалі безспірних справ з судової компетенції, встановлення граничних строків здійснення процесуальних дій судом і учасниками судового процесу, створення судів для розгляду незначних справ.
Основною причиною відкладення розгляду справи, що в подальшому приводить до порушення строків її розгляду, є неявка в судове засідання учасників процесу, повідомлення учасниками процесу про неможливість бути присутніми в судовому засіданні через хворобу, відрядження, зайнятість адвоката або представника в іншій справі, яка відбувається в той час, та для того, щоб такі причини могли визнаватися судом поважними, учасник процесу має надати відповідні підтверджуючі цьому документи. Трапляються випадки неефективної практики вручення судових повісток. Однією з причин такої ситуації є неповне та невдосконалене процесуальне врегулювання порядку вручення судових повісток та повідомлень. Оператори поштового зв’язку у своїй діяльності у доставлені таких повідомлень або повісток керуються нормативно-правовими актами у галузі зв’язку, в яких не враховані специфічні потреби правосуддя. Відсутність сторони під час розгляду справи, дуже часто використовується як аргумент для апеляційного оскарження рішення (вироку, ухвали, постанови). Затягування строків розгляду справ спричиняють також необхідність вирішення клопотань сторін та інших учасників процесу, які заявляються майже у кожній справі, що розглядаються судом, крім того, тривале та несвоєчасне проведення судових експертиз.
Право на судовий захист є ключовою суспільною категорією, яка надає можливість особі скористатися цим правом. Саме як правовий інститут право на судовий захист забезпечує поновлення порушених, невизнаних чи оспорюваних прав та інтересів.
Заочне провадження у цивільних справах широко застосовується у різних правових системах світу у зв’язку з необхідністю забезпечувати ефективність та своєчасність цивільного судочинства. Заочне провадження відповідно до ЦПК є особливим порядком розгляду та вирішення цивільної справи за відсутності відповідача, належним чином повідомленого про час та місце судового розгляду, від якого не надійшло повідомлення про причини неявки або зазначені ним причини визнані неповажними, та якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, з ухваленням заочного рішення. Інститут заочного провадження спрямований на розвиток ч. 3 ст. 27 ЦПК про те, що особи, які беруть участь у справі, зобов’язані добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов’язки. Таким чином, заочне провадження є додатковою гарантією позивачеві від зловживання відповідачем процесуальними правами, усунення причин затягування процесу, дотримання судами строків розгляду справи. Проте в окремих випадках розгляд справ у порядку заочного провадження не спрощує, а ускладнює процес та дає відповідачу можливість його затягнути, оскільки він має право на скасування заочного рішення судом, який його ухвалив, після чого справа розглядається в загальному порядку. Суди повинні дотримуватись таких умов проведення заочного розгляду справ: неявка відповідача в судове засідання; належне повідомлення відповідача про час і місце судового засідання; відсутність поважних причин неявки відповідача; відсутність клопотання відповідача про розгляд справи за його відсутності; відсутність заперечень позивача проти заочного розгляду справи. Лише за наявності всіх п’яти умов суд може провести заочний розгляд справи.
Судові органи вирішують завдання запобігання злочинам за допомогою різних засобів і методів. Профілактичний ефект діяльності суду пов’язаний з виконанням його основного завдання – здійсненням правосуддя. Шляхом винесення справедливого рішення суд забезпечує загальну та спеціальну превенцію, зокрема, робить свій внесок у запобігання вчинення злочинів, для чого важливе значення має правильне й однакове застосування кримінально-правових норм.
Ефективність будь-якого виду судочинства не в останню чергу залежить від якості нормативно-правової бази, від того, наскільки закон зручний у застосуванні. Якщо тлумачення того чи іншого закону викликає складнощі і є неоднозначним, це може призвести до обмеження прав громадян, до скасування рішення або втрати його актуальності і, врешті-решт, до розчарування громадян у правосудді.
Проблема підвищення ефективності судочинства в Україні була і залишається актуальною. Якість роботи судових органів формує ставлення людей до держави, демонструє бажання та здатність держави захищати інтереси громадян, застосовувати силу закону та відновлювати справедливість.
_03_03.png)
